Марко зупиняється біля вікна, де під'їзд тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6741, 6742. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
6741 | 6741 |
6742 | 6742 |
6743 | 6743 |
6744 | 6744 |
6745 | 6745 |
6746 | 6746 |
6747 | 6747 |
6748 | 6748 |
6749 | 6749 |
6750 | 6750 |