Емма зупиняється біля вікна, де чернетка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2511, 2512. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
2511 | 2511 |
2512 | 2512 |
2513 | 2513 |
2514 | 2514 |
2515 | 2515 |
2516 | 2516 |
2517 | 2517 |
2518 | 2518 |
2519 | 2519 |
2520 | 2520 |