Анна зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3911, 3912. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3911 | 3911 |
3912 | 3912 |
3913 | 3913 |
3914 | 3914 |
3915 | 3915 |
3916 | 3916 |
3917 | 3917 |
3918 | 3918 |
3919 | 3919 |
3920 | 3920 |