Степан зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5641, 5642. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
5641 | 5641 |
5642 | 5642 |
5643 | 5643 |
5644 | 5644 |
5645 | 5645 |
5646 | 5646 |
5647 | 5647 |
5648 | 5648 |
5649 | 5649 |
5650 | 5650 |