Антон зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3061, 3062. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3061 | 3061 |
3062 | 3062 |
3063 | 3063 |
3064 | 3064 |
3065 | 3065 |
3066 | 3066 |
3067 | 3067 |
3068 | 3068 |
3069 | 3069 |
3070 | 3070 |