Ілля зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1241, 1242. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1241 | 1241 |
1242 | 1242 |
1243 | 1243 |
1244 | 1244 |
1245 | 1245 |
1246 | 1246 |
1247 | 1247 |
1248 | 1248 |
1249 | 1249 |
1250 | 1250 |