Марія зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3601, 3602. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3601 | 3601 |
3602 | 3602 |
3603 | 3603 |
3604 | 3604 |
3605 | 3605 |
3606 | 3606 |
3607 | 3607 |
3608 | 3608 |
3609 | 3609 |
3610 | 3610 |