Олексій зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6381, 6382. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
6381 | 6381 |
6382 | 6382 |
6383 | 6383 |
6384 | 6384 |
6385 | 6385 |
6386 | 6386 |
6387 | 6387 |
6388 | 6388 |
6389 | 6389 |
6390 | 6390 |