Кімната, де карета дивляться

Малий двірський дух Еон торкається речей так, що вони стають голоснішими. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.

A
51
51
52
52
53
53
54
54
55
55
56
56
57
57
58
58
59
59
60
60