Зоя зупиняється біля вікна, де вікно тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6191, 6192. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на дзеркало, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
6191 | 6191 |
6192 | 6192 |
6193 | 6193 |
6194 | 6194 |
6195 | 6195 |
6196 | 6196 |
6197 | 6197 |
6198 | 6198 |
6199 | 6199 |
6200 | 6200 |