Зоя зупиняється біля вікна, де сходи тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1641, 1642. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1641 | 1641 |
1642 | 1642 |
1643 | 1643 |
1644 | 1644 |
1645 | 1645 |
1646 | 1646 |
1647 | 1647 |
1648 | 1648 |
1649 | 1649 |
1650 | 1650 |