Антон зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6461, 6462. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
6461 | 6461 |
6462 | 6462 |
6463 | 6463 |
6464 | 6464 |
6465 | 6465 |
6466 | 6466 |
6467 | 6467 |
6468 | 6468 |
6469 | 6469 |
6470 | 6470 |