Ключ стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2611, 2612. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2611 | 2611 |
2612 | 2612 |
2613 | 2613 |
2614 | 2614 |
2615 | 2615 |
2616 | 2616 |
2617 | 2617 |
2618 | 2618 |
2619 | 2619 |
2620 | 2620 |