Ілля зупиняється біля вікна, де шторка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2071, 2072. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
2071 | 2071 |
2072 | 2072 |
2073 | 2073 |
2074 | 2074 |
2075 | 2075 |
2076 | 2076 |
2077 | 2077 |
2078 | 2078 |
2079 | 2079 |
2080 | 2080 |