Андрій зупиняється біля вікна, де чернетка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3011, 3012. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3011 | 3011 |
3012 | 3012 |
3013 | 3013 |
3014 | 3014 |
3015 | 3015 |
3016 | 3016 |
3017 | 3017 |
3018 | 3018 |
3019 | 3019 |
3020 | 3020 |