Канделябр стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1741, 1742. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1741 | 1741 |
1742 | 1742 |
1743 | 1743 |
1744 | 1744 |
1745 | 1745 |
1746 | 1746 |
1747 | 1747 |
1748 | 1748 |
1749 | 1749 |
1750 | 1750 |