Арсен зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1681, 1682. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1681 | 1681 |
1682 | 1682 |
1683 | 1683 |
1684 | 1684 |
1685 | 1685 |
1686 | 1686 |
1687 | 1687 |
1688 | 1688 |
1689 | 1689 |
1690 | 1690 |