Леон зупиняється біля вікна, де чернетка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3411, 3412. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
3411 | 3411 |
3412 | 3412 |
3413 | 3413 |
3414 | 3414 |
3415 | 3415 |
3416 | 3416 |
3417 | 3417 |
3418 | 3418 |
3419 | 3419 |
3420 | 3420 |