Олексій зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 751, 752. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
751 | 751 |
752 | 752 |
753 | 753 |
754 | 754 |
755 | 755 |
756 | 756 |
757 | 757 |
758 | 758 |
759 | 759 |
760 | 760 |