Марко зупиняється біля вікна, де сходи тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1611, 1612. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1611 | 1611 |
1612 | 1612 |
1613 | 1613 |
1614 | 1614 |
1615 | 1615 |
1616 | 1616 |
1617 | 1617 |
1618 | 1618 |
1619 | 1619 |
1620 | 1620 |