Степан зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4101, 4102. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
4101 | 4101 |
4102 | 4102 |
4103 | 4103 |
4104 | 4104 |
4105 | 4105 |
4106 | 4106 |
4107 | 4107 |
4108 | 4108 |
4109 | 4109 |
4110 | 4110 |