Андрій зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4441, 4442. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
4441 | 4441 |
4442 | 4442 |
4443 | 4443 |
4444 | 4444 |
4445 | 4445 |
4446 | 4446 |
4447 | 4447 |
4448 | 4448 |
4449 | 4449 |
4450 | 4450 |