Андрій зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4771, 4772. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на дзеркало, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
4771 | 4771 |
4772 | 4772 |
4773 | 4773 |
4774 | 4774 |
4775 | 4775 |
4776 | 4776 |
4777 | 4777 |
4778 | 4778 |
4779 | 4779 |
4780 | 4780 |