Картина стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6371, 6372. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
6371 | 6371 |
6372 | 6372 |
6373 | 6373 |
6374 | 6374 |
6375 | 6375 |
6376 | 6376 |
6377 | 6377 |
6378 | 6378 |
6379 | 6379 |
6380 | 6380 |