Ліхтар стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1591, 1592. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1591 | 1591 |
1592 | 1592 |
1593 | 1593 |
1594 | 1594 |
1595 | 1595 |
1596 | 1596 |
1597 | 1597 |
1598 | 1598 |
1599 | 1599 |
1600 | 1600 |