Картина стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1761, 1762. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1761 | 1761 |
1762 | 1762 |
1763 | 1763 |
1764 | 1764 |
1765 | 1765 |
1766 | 1766 |
1767 | 1767 |
1768 | 1768 |
1769 | 1769 |
1770 | 1770 |