Ада зупиняється біля вікна, де дзеркало тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2341, 2342. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
2341 | 2341 |
2342 | 2342 |
2343 | 2343 |
2344 | 2344 |
2345 | 2345 |
2346 | 2346 |
2347 | 2347 |
2348 | 2348 |
2349 | 2349 |
2350 | 2350 |