Степан зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5321, 5322. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на карета, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
5321 | 5321 |
5322 | 5322 |
5323 | 5323 |
5324 | 5324 |
5325 | 5325 |
5326 | 5326 |
5327 | 5327 |
5328 | 5328 |
5329 | 5329 |
5330 | 5330 |