Ада зупиняється біля вікна, де карета тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 261, 262. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
261 | 261 |
262 | 262 |
263 | 263 |
264 | 264 |
265 | 265 |
266 | 266 |
267 | 267 |
268 | 268 |
269 | 269 |
270 | 270 |