Анна зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 191, 192. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
191 | 191 |
192 | 192 |
193 | 193 |
194 | 194 |
195 | 195 |
196 | 196 |
197 | 197 |
198 | 198 |
199 | 199 |
200 | 200 |