Ліхтар стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5491, 5492. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
5491 | 5491 |
5492 | 5492 |
5493 | 5493 |
5494 | 5494 |
5495 | 5495 |
5496 | 5496 |
5497 | 5497 |
5498 | 5498 |
5499 | 5499 |
5500 | 5500 |