Люстерко, що відкриває погляд

Лис на ім’я Рудик знаходить найтеплішу пляму світла. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2381, 2382. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.

A
2381
2381
2382
2382
2383
2383
2384
2384
2385
2385
2386
2386
2387
2387
2388
2388
2389
2389
2390
2390