Зоя зупиняється біля вікна, де чернетка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1651, 1652. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1651 | 1651 |
1652 | 1652 |
1653 | 1653 |
1654 | 1654 |
1655 | 1655 |
1656 | 1656 |
1657 | 1657 |
1658 | 1658 |
1659 | 1659 |
1660 | 1660 |