Емма зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5911, 5912. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
5911 | 5911 |
5912 | 5912 |
5913 | 5913 |
5914 | 5914 |
5915 | 5915 |
5916 | 5916 |
5917 | 5917 |
5918 | 5918 |
5919 | 5919 |
5920 | 5920 |