Ілля зупиняється біля вікна, де карета тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1711, 1712. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1711 | 1711 |
1712 | 1712 |
1713 | 1713 |
1714 | 1714 |
1715 | 1715 |
1716 | 1716 |
1717 | 1717 |
1718 | 1718 |
1719 | 1719 |
1720 | 1720 |