Картина стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2231, 2232. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2231 | 2231 |
2232 | 2232 |
2233 | 2233 |
2234 | 2234 |
2235 | 2235 |
2236 | 2236 |
2237 | 2237 |
2238 | 2238 |
2239 | 2239 |
2240 | 2240 |