Емма зупиняється біля вікна, де дзеркало тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5231, 5232. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
5231 | 5231 |
5232 | 5232 |
5233 | 5233 |
5234 | 5234 |
5235 | 5235 |
5236 | 5236 |
5237 | 5237 |
5238 | 5238 |
5239 | 5239 |
5240 | 5240 |