Леон зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5841, 5842. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
5841 | 5841 |
5842 | 5842 |
5843 | 5843 |
5844 | 5844 |
5845 | 5845 |
5846 | 5846 |
5847 | 5847 |
5848 | 5848 |
5849 | 5849 |
5850 | 5850 |