Сергій зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3941, 3942. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
3941 | 3941 |
3942 | 3942 |
3943 | 3943 |
3944 | 3944 |
3945 | 3945 |
3946 | 3946 |
3947 | 3947 |
3948 | 3948 |
3949 | 3949 |
3950 | 3950 |