Емма зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1041, 1042. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1041 | 1041 |
1042 | 1042 |
1043 | 1043 |
1044 | 1044 |
1045 | 1045 |
1046 | 1046 |
1047 | 1047 |
1048 | 1048 |
1049 | 1049 |
1050 | 1050 |