Андрій зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3291, 3292. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
3291 | 3291 |
3292 | 3292 |
3293 | 3293 |
3294 | 3294 |
3295 | 3295 |
3296 | 3296 |
3297 | 3297 |
3298 | 3298 |
3299 | 3299 |
3300 | 3300 |