Анна зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6141, 6142. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на карета, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
6141 | 6141 |
6142 | 6142 |
6143 | 6143 |
6144 | 6144 |
6145 | 6145 |
6146 | 6146 |
6147 | 6147 |
6148 | 6148 |
6149 | 6149 |
6150 | 6150 |