Олена зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1701, 1702. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1701 | 1701 |
1702 | 1702 |
1703 | 1703 |
1704 | 1704 |
1705 | 1705 |
1706 | 1706 |
1707 | 1707 |
1708 | 1708 |
1709 | 1709 |
1710 | 1710 |