Олена зупиняється біля вікна, де сходи тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5451, 5452. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
5451 | 5451 |
5452 | 5452 |
5453 | 5453 |
5454 | 5454 |
5455 | 5455 |
5456 | 5456 |
5457 | 5457 |
5458 | 5458 |
5459 | 5459 |
5460 | 5460 |