Леон зупиняється біля вікна, де чернетка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5381, 5382. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
5381 | 5381 |
5382 | 5382 |
5383 | 5383 |
5384 | 5384 |
5385 | 5385 |
5386 | 5386 |
5387 | 5387 |
5388 | 5388 |
5389 | 5389 |
5390 | 5390 |