Антон зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5631, 5632. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
5631 | 5631 |
5632 | 5632 |
5633 | 5633 |
5634 | 5634 |
5635 | 5635 |
5636 | 5636 |
5637 | 5637 |
5638 | 5638 |
5639 | 5639 |
5640 | 5640 |