Компас стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5391, 5392. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
5391 | 5391 |
5392 | 5392 |
5393 | 5393 |
5394 | 5394 |
5395 | 5395 |
5396 | 5396 |
5397 | 5397 |
5398 | 5398 |
5399 | 5399 |
5400 | 5400 |