Анна зупиняється біля вікна, де трамвай тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2651, 2652. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на карета, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
2651 | 2651 |
2652 | 2652 |
2653 | 2653 |
2654 | 2654 |
2655 | 2655 |
2656 | 2656 |
2657 | 2657 |
2658 | 2658 |
2659 | 2659 |
2660 | 2660 |