Олексій зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2921, 2922. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на пил, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
2921 | 2921 |
2922 | 2922 |
2923 | 2923 |
2924 | 2924 |
2925 | 2925 |
2926 | 2926 |
2927 | 2927 |
2928 | 2928 |
2929 | 2929 |
2930 | 2930 |