Роман зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2161, 2162. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2161 | 2161 |
2162 | 2162 |
2163 | 2163 |
2164 | 2164 |
2165 | 2165 |
2166 | 2166 |
2167 | 2167 |
2168 | 2168 |
2169 | 2169 |
2170 | 2170 |